RU рус | UA укр
Продаж фішок та наборів по Україні та країнах СНД
 
Кошик
товарiв: 0
на суму: 0.00 $
Кошик пустий
Головна / Енциклопедія покеру / Зал покерної слави
ТОП-продаж
Новини сайту
2016-09-14
2016-08-06
2016-06-02
Світ покеру
2018-02-27
2017-10-11
2017-10-03
Зірки покеру
2017-03-10
2017-02-27
2017-01-11
Зал покерної слави
     
 
"Poker Hall of Fame" - Зал покернї слави від Бенні Беніона, список "кращих із кращих" діячів покеру, сама престижна нагорода й авторитетне визнання для будь-якого жителя покер світу. Стати учасником Залу Слави - значить увійти до числа великих гравців, одержати повне право іменуватися "The best of the best from Poker World" і заслужити вічне визнання своєї майстерності.

Історія Залу Покерної Слави лише формально почалася 1979 року. Дійсно, саме цього року  в приналежному Бенні Беніону казино "Binion's Horseshoe" було вирішено в спеціальній формі увічнити для історії імена щорічних покерних чемпіонів - а світові чемпіонати проводилися в отелі Бенні з 50-их років 20 століття. В 1951 році пятимісячна (!) дуель між легендарними Ніком "Греком" Дандалоссом і Джонні Моссом накалом свого азарту сколихнула не тільки західне узбережжя США, але й всю Америку. Подивитися на цю "битву титанів" приїздили навіть із Європи, адже розігрувався зовсім немислимий по тим часам приз - 2.000.000$!

Іншою важливою віхою на шляху до організації "Залу Слави" стали чемпіонати світу з покеру - WSOP, з 1970 року проводилися в отелі "Binion's Horseshoe", що розташований у Лас- Вегасі. І якщо перші змагання з декількома десятками гравців на світову першість були мало схожими, то всього за кілька років проведена в рамках чемпіонату "Велика гра" у безлімітний техаський холдем стала головною подією року в усьому світі покеру. Принаймні, до 2005 року, коли стартував H.O.R.S.E. - турнір по декількох видах покеру. Такий вибуховий ріст популярності покеру відбувся не тільки завдяки інноваційній енергії Бенні Беніона і його сподвижників - важливим був поділ призового фонду в 1978 році. До цього переможець одержував усе.

Чинні правила прийому до Залу Покерной Слави містять у собі обов'язкові вимоги до тривалої й успішної гри на високих ставках, у тому числі з визнаними майстрами й визнання авторитету й повага до гравця з боку колег. У Зал можуть прийняти й не гравця, але такий кандидат повинен внести великий вклад у розвиток покеру протягом  багатьох років і з гарним потенціалом на майбутнє. Сама церемонія проходить щорічно після завершення фінальної роздачі "Великої гри"

На момент офіційного відкриття чемпіонської галереї Залу Слави в історії покерного світу було чимало великих гравців, так що зарахування в Зал відразу кількох людей в 1979 році було дійсною необхідністю. Надалі  процедуру прийняття в Зал проходили один або два щастливчики на рік, усього було прийнято 40 чоловік, 16 з яких живуть і нині. Неможливо зіставити членів клубу по рейтингу чи значимості один з одним, тому назвемо найбільш відомих кращих людей покеру в хронологічному порядку їхнього вступу в Зал Слави:

Джонни Мосс (Johnny Moss), "Великий старець", легенда й ікона покеру, трикратний переможець "Великої гри", власник восьми золотих браслетів WSOP, перший серед рівних. Почавши ігрову діяльність у далеких 20-их роках минулого століття, свій останній турнір - Дро від Туза до П'ятірки - виграв у віці 81 року! Залишив після себе не тільки пам'ять про великого гравця, але й цілу плеяду талановитих учнів - Амарілло "Slim" Прэстон , "Sailor" Робертс, "Puggy" Пірсон, Дойл Брансон, кожний з яких гідний поваги, ну а їхній учитель - тим більше. До кінця життя зберігав "королівські" манери й марнотратність, користувався воістину "монарховою" повагою сучасників.

Нік "Грек" Дандалосс ("Nick the Greek" Dandolos), головний суперник Джонні Мосса в рейтингах популярності й за покерним столом. Їхні бої протікали зі змінним успіхом, і далеко не завжди "Великий старець покеру" брав вгору над східно-кипучим азартом уродженця Криту! Все життя Ніка пройшло подібно гойдалці - він є загальновизнаним рекордсменом по кількості грошей, що побували в його руках (саме побували, а не залишилися!) Подібною гармонією між власним життєвим укладом і покерною грою може похвастатися далеко не кожний навіть у середовищі професійних гравців. Так, Нік "Грек" Дандалосс не завжди був багатий, зате щасливий був практично безупинно!

Фелтон "Corky" МАККОРКОДАЛ (англ. Felton McCorquodale), покерний мандрівник, саме йому належить заслуга популяризації техаського холдема як однієї з ведучих покерних дисциплін, відрізнявся нестандартною тактикою мімічного поводження за покерным столом, "гравець - весельчак, людина - ртуть" - це епітети Кірки! Увійшла в історію покерних афоризмів знаменита фраза МАККОРКОДАЛА, що прекрасно характеризує захопленість щирих професіоналів покерної гри. У рік самих більших американських військових втрат в Індокитаї він заявив своєму партнерові за столом (Дойлу Брансону) - "Де, чорти б його задерли, перебуває цей В'єтнам?"

Джеймс Батлер Хікок "Дикий Білл" (англ. James Butler Hickok), герой американської колонізації Заходу й американського ж становлення покеру, людина, включена в "Зал Слави" через сотню (!) років після своєї смерті, романтик та стрілок. Гравець із колодою в одній руці й кольтом в іншій, творець славнозвісної комбінації "Рука мерця" з пари чорних тузів і вісімок, чия любов грі була порівнянна лише із пристрастю до дуельних двобоїв. Загинув за покерним столом від зрадницького пострілу позаду - іти на "Дикого Білла" з відкритим забралом сміливців не було ні в житті, ні в грі! А яка ж карта була п'ятої в той фатальний день на руці в Джеймса Батлера,  чи прийшла до нього бубнова вісімка до фулл - хауса, так і залишилося загадкою на століття.

Сід Вайман (англ. Sid Wyman), що покинув цей світ за рік до першої офіційної церемонії ушановування героїв покеру, перший із кагорти членів "Залу Слави", людей які були відмічені не тільки за свої ігрові достоїнства. Сіду Вайману належать величезні заслуги в перетворення Лас-Вегаса в покерну столицю Америки, він брав активну участь в організації Royal Nevada, The Dunes, Sands і Riviera. Маючи особисту частку бізнесу в кожному з перерахованих казино, найпершою розвагою й гарантією успішного розвитку ігрової індустрії вважав покер.

Білл Бойд (англ. Bill Boyd), кращий світовий майстер пятикарточного Стаду (увічненого в кінофільмі "Малюк Цинциннати"), зумівший перемогти у всіх чотирьох турнірах по цій дисципліні в рамках WSOP протягом чотирьох років підряд і одержав за це чотири золоті браслета. До кінця життя спеціалізувався й просував у маси гравців свій улюблений Five-Card Stud і Omaha hold 'em, керував карточними іграми в казино Golden Nugget 36 років (!)

Уолтер Клайд Пірсон (Walter Clyde Pearson), на прізвисько "Puggy", кавалер 4 золотих браслетів, людина, чиє життя з невіддільне від гри - і навпаки. Подорожував по Штатах у спеціальному автобусі, був готовий зіграти з ким завгодно й коли завгодно. Переміг у "великій грі" 1973 року, відрізнявся щедрістю і вибуховим характером (рідке сполучення, правда?). Як же непросто прийшла до "Puggy" перемога у "Великій грі"! Фінал 1971 року - поразка від Джонни Мосса. Фінал 1972 року - програш від Томаса Престогону. Фінал 1973 року, у суперниках кращий гравець планети Мосс - але Пірсон все-таки  зумів перемогти! Бог любить Пірсона й трійцю... Прекрасно грав у гольф, причому матеріальний результат від розмахування ключками на зелених галявинах був в Puggy" навіть краще, ніж від покеру! Єдиний беззмінний учасник ВСІХ чемпіонатів WSOP з 1970 по 2005 рік.

Дойл Брансон (на англ. Doyle Brunson), на прізвисько "Texas Dolly", дворазовий чемпіон "Великої гри" 1976 і 1977 років, власник 10 золотих браслетів - більше тільки у Філа Хельмута, автор "Суперсистеми" - настільної книги для більшості покерних гравців. Дивно, але загальновизнаний гуру Холдема й один із самих шанованих майстрів покеру міг і не відбудуться - замолоду  Дойл цілком пристойно грав у баскетбол, і лише раптова травма поставила хрест на його спортивній кар'єрі й відкрила ігрову. Ім'ям Брансона називають комбінацію з різномасті десятки й двійки, адже саме з такою рукою він виграв обоє своїх чемпіонатів WSOP. Один з найстарших чемпіонів серед живих (дай Боже йому здоров'я!)

Джек Страус (Jack Straus)  - подібно Дикому Біллові з американських легенд, здоровань Страус не тільки жив за картковим столом, він за ним же й умер, прямо під час гри на високих ставках в 1988 році. Але до цього Джек здобув собі славу одного із самих інтелектуальних і стійких гравців, борець із долею й невдачею силою свого розуму і майстерністю свого блефу! Після виграшу золотого браслета з останньою (!) на той момент у нього 500 доларовою фішкою фраза Страуса про тактику покерної перемоги ввійшла в золотий фонд покерних афоризмів. "Усе, що вам потрібно - це фішка й стілець" - це висловлення стало одним із самих крилатих навіть за межами ігрового світу. Власник двох золотих браслетів, чемпіон WSOP 1982 року.

Фред Феррис (Fred Ferris), чемпіон 1989 року, що зумів "вистрілити" саме в це рік у декількох турнірах WSOP відразу. В 1989 Фреду вдалося обіграти й Дойла Брансона, і Амарилло Престогону, і Боббі Болдуіна - це був його зоряний рік!

Бенні Беніон (Benny Binion), "хрещений батько" сучасного покеру - не в плані його правил, а в суті організації змагань і надання їм планетарного масштабу. Беззмінний керівник казино "Бініон Хорсшор", автор ідеї проведення Чемпіонатів світу з покеру й організації Залу Покерної Слави. Прожив настільки бурхливе й насичене життя, що для його опису потрібне перо Джека Лондона або Фенімора Купера. Був новатором, ішов завжди на парі кроків поперед конкурентів. Був категоричним супротивником власного включення в Зал, уважаючи даний крок неетичним. За "великі заслуги в справі організації покеру" внесений у список Залу Слави покеру посмертно, хоча сам Зал цілком гідний одержати його ім'я.

Девід Різ (David Reese), кращий кеш-гравець планети, ігрову кар'єру почав шестирічним пацаном, обігруючи школярів у два - три рази себе старших. Навчаючись у коледжі Дармута, на канікулах вирішив з'їздити в Лас - Вегас. Поїздка була настільки успішної, що назад Різ не повернувся, зосередившись в основному саме на кеш іграх (до речі, тому в нього всього три браслети). Керував ігровим бізнесом у казино Dunes. Став наймолодшим  гравцем (на момент 1991 року), прийнятим у Зал Слави у віці 30 років. В 2001 році його гра у фіналі турніру H.O.R.S.E стала рекордною не тільки по сумі призових - 1.716.000$, але й самою довгою безперервною карточною битвою - більше семи годин.

Томас "Amarillo Slim" Престогін (Thomas Preston "Amarillo Slim"), один із самих харизматичных лідерів покеру, ходячий символ Техаса у ковбойському капелюсі й шкіряних чоботях, кращий друг і вічний суперник Дойла Брансона. Популяризатор покеру взагалі й безлімітного Холдема зокрема, чемпіон 1972 року в "Великій грі", власник чотирьох золотих браслетів. Вніс величезний вклад в "розкручування" чемпіонатів WSOP шляхом багаторічних роз'їздів по США й телеефірів, учасник безлічі турнірів і інтерв'ю, автор знаменитих крилатих висловлювань. Свою стратегію в грі формулювали так: "Мої суперники сідають за покерный стіл з очікуванням програшу. Постараюся їх не розчарувати!"

Джек Келлер (Jack Keller), переможець "Великої гри" 1984 року, кавалер 3 золотих браслетів. Задовго до появи турнірів H.O.R.S.E був прекрасним гравцем саме універсальної спрямованості, особливо великих успіхів домігся в турнірах по семикарточному Стаді й Омаха покеру. Відрізнявся агресивною манерою гри з ризиком на грані розумного. Вигравши за свою кар'єру понад півтора мільйони доларів, до кінця життя до грошей ставився зі зневагою. Єдиний з великих гравців, чиї ігрові досягнення продовжила дочка (а не син) - Кеті Колберг входить у десятку найсильніших майстрів жіночого покеру.

Говард "Професор" Ледерер (Howard "Professor" Lederer), дворазовий чемпіон WPT, хазяїн двох браслетів WSOP, виріс в атмосфері покерного азарту. Уважається, що любов до гри Говардові прищепив його батько, відомий письменник Річард Ледерер. По циркулюючі в середовищі американських гравців легенді, Говард дотепер не може обіграти свого батька (ні в Лоубол, ні в Омаху, ні в Холдем). Один з наймолодших  учасників Залу Слави, зарахований у нього у віці 30 років після багаторічної бездоганної гри в аналітичному стилі. Також може з повним правом уважатися одним з піонерів онлайн-покеру в когорті вибраних, з моменту підстави виступаючи за команду FullTіlt Poker. Щирий любитель покеру, Говард Ледерер присвячує йому практично увесь свій час - ним видана книга "Секрети безлімітного холдема", організований табір покерної майстерності й Інтернет - портал "Навчайтесь у профі!", на власні гроші проводить турнір "Зірки покеру по запрошувальним". Захоплена людина, ентузіаст і популяризатор покеру - Говард Ледерер!

Джуліус "Маля" Попвел (Julius Oral Popwell), майстер пятикарточного стад покеру, що сидів за одним столом із самим Джонні Моссом і Ніком Греком. Носій одного із самих іронічних прізвиськ у середовищі професійних гравців - сполучення невисокого росту й ваги більше 120 кілограм дозволяла"Маляті" робити сильне враження, на людей, що бачили його вперше - адже людині властиво складати враження про суперника заздалегідь. Вніс великий вклад в організацію й керування ігорним бізнесом на відстані - через проблеми із законом більше десяти років керував діяльністю декількох покер - румів Лас Вегаса, перебуваючи у власному будинку в Алабамі.

Роджер Мур (Roger Moore) - людина із самих соціальних низів Америки, що зумів відбудуться як особистість саме завдяки покеру. І хоча Роджер не перемагав у "Великій грі" (він взагалі Холдем не особливо дарує), право на Зал Слави йому прийшло скоріше за вислугу років і завзятість - уперше взявши участь у турнірах WSOP в 1974 році, Роджер продовжує грати от уже більше 30 років. Якщо до кого й підходить вимога організаторів WSOP про перевірку часом їхнього ігрового таланта, так це до містера Муру!

Стю Ангер, "Вічна дитина" покеру (Stu Ungar). Розповідати про Стю без замилування й суму неможливо. Сама цільна особистість ігрового світу, поняття "гра" і "життя" були для Ангера рівнозначні. З 13 років, кинувши школу, обігравав професіоналів покеру в Нью-Йорку. В 14 років виграв свої перші 10.000$, з яких 9.000 просадив через два дні на перегонах - і в цьому епізоді юності концентрат всього життя Стю. П'ять разів на його зап'ястя надягали золоті браслети WSOP, він ЄДИНИЙ трикратний чемпіон "Великої гри" саме шляхом перемоги за покерным столом ("Великий старець" Джонні Мосс свій перший титул одержав голосуванням). У віці 27 років, практично не маючи досвіду в Холдемі, він перемагає в Головній події WSOP! І як перемагає - корифей Дойл Брансон, маючи туз і сімку й бачачи на флопі туза, сімку й непримітну двійку, висуває олл-ін. Ну, природно, дві пари, з них одна на тузах! Але коли випала трійка, вона доповнює руку Стю до стрита - у нього були четвірка й п'ятірка пік, Стю коллірує і бере свій перший титул! Про таку гру не статті - книги писати треба...

У наступному році - знову тріумф! Далі - 16 років безперервного ланцюга перемог і розчарувань, алкоголю й наркотиків. Як же треба володіти покерным мистецтвом, якщо Стю в напівмаревному наркотичному вигарі міг перемагати повністю тверезих і висококласних гравців? В 1997 році Стю вертається за стіл "Великої гри", взявши вступний внесок у борг у друга - і перемагає, одержавши мільйон доларів призових! У наступному році його знаходять мертвим (від передозування або інфаркту - так яка різниця?) в одному з дешевих готелів Лас Вегаса. У кишені трикратного чемпіона WSOP і однієї із самих яскравих покерных зірок не було й двох тисяч доларів.
Є багато дійсно розумних книг, відео, сайтів і курсів, що навчають покеру. Але неможливо навчиться грати так, як Стю Ангер, це був талант від Бога. От тільки якщо є ангели, що роздають подібні дарунки людям, тобто  й демони, що спалюють носіїв божої іскри численними спокусами. Демони Стю виявилися сильніше нього...

Лайл Берман (Lyle Berman), один зі старожилів Залу Слави, власник трьох золотих браслетів, уже 20 років демонструє ігрову майстерність найвищого рівня на самих престижних аренах. Воліючи кеш-ігри, більше мільйона доларів виграв і в турнірах WSOP. Повна протилежність своєму сусідові по році вступу в Зал Стю Ангеру в плані повсякденного життя - зразковий сім'янин і переконаний непитущий, батько чотирьох дітей.

Джонні Чен (Johnny Chan), легендарний китаєць, містер "непробивність", за свою стійкість до найменших спроб блефу з боку суперників і майстерне володіння власними емоціями одержав прізвисько "Велика китайська стіна". Власник 10 золотих браслетів, свій перший же чемпіонат WSOP виграв у блискучому стилі, на наступний рік (1988) - знову переміг! В 1989 році Джонни Чен знову за фінальним столом "Великої гри", учасники вибувають, шанси втретє   підряд виграти головну турнірну подію покерного світу все зростають.... І не будь останнім  суперником, що залишився, Філ Хельмут, трьохкратних переможців WSOP стало б троє! Азарт за покерним столом у повсякденному житті Чену абсолютно невластивий. Він успішний ресторатор і консультант декількох казино, автор двох книг - підручників покеру, люблячий чоловік, батько шістьох дітлахів. Мріє про власне казино. Знаючи завзятість і твердість характеру Джонни Чена, у цих задумів є всі шанси на реалізацію.

Боббі Болдуін (Bobby Baldwin)  - мабуть, самий незвичайний із сучасних членів Залу Слави. Народившись у дуже благополучній і забезпеченій матеріально родині, життєвій необхідності в карточних перемогах не мав. Замолоду  Боббі більше програвав, чим перемагав. У віці 20 років уперше відвідавши Лас Вегас, Болдуін протягом  декількох годин перетворив 500$ в 180.000$! За пару тижнів весь свій чималий виграш він спускає на тоталізаторі (після чого назавжди зарікається від спортивних ставок) і концентрується на картах взагалі й покері зокрема .
Болдуін зумів так опанувати покерною майстерністю, що вирішує дотримуватися революційно нової стратегії гри. "Не бачу змісту приховувати від опонента свою силу. Розраховуючи тільки на себе, я не обманюю суперників" - загальновизнані гуру від покеру, такі як Престогін, Брансон або Пірсон, висміювали ідеалізм і наївність Болдуіна. Висміювали доти, поки він у них не виграв! В історію покеру ввійшла фраза Брансона після гри з Бобби: "Я давно мріяв обіграти цього молодого мрійника. Але поки я входив у гру, він уже "взув" мене на сорок штук і міркувати стало пізно".

За три роки - з 1977 по 1979 Болдуін виграє чотири золоті браслета, стає переможцем "Великої гри" 1978 року... і на самому піку своєї ігрової кар'єри заявляє про відхід в адміністративну сферу покеру! Крок найрідший навіть зараз, а чверть століття назад - просто унікальний. Він перестає грати. Зовсім (виключення - кілька столів у казино "Міраж" в 1994 році). Почавши простим консультантом, Бобби Болдуін зробив стрімку й успішну кар'єру, ставши президентом казино Golden Nugget уже в 1985 році. В 2000 оплата його контракту коштувала казино 7 мільйонів доларів, тобто  Болдуін зумів зробити дві автономні кар'єри в покері, і обидві фантастично успішні. Гру в покер Боббі відновив у закритих клубах лише в 2003 році, і, судячи з обривкової інформації із цих високих сфер, є одним з найсильніших покерних гравців сучасності.

У Зал Покерной Слави містер Болдуін вступив в 2003 році, і це не випадково. Саме цей рік став багато в чому доленосним для сучасного покеру - "у Великій грі" уперше з її появи переміг непрофесіонал. Нікому невідомий банківський клерк Манімейкер (Money, money - символична навіть його прізвище!) переміг у головній події покерного року, почавши свій шлях з він-лайн ставки в 40$! Подія просто зколихнула й Америку, і увесь світ - почавши із сорока баксів, виграти два з половиною мільйона! І в 21 столітті жива американська мрія! Із середовища шанобливих статистів, із благоговінням дивлячись на великих гравців, вийшов її переможець! А от на визнаних майстрів гри перемога бухгалтера з Алабами зробила вкрай негативне враження. На адресу керівників WSOP посипалися докори в переоцінці безлімітного варіанта техаського Холдема як головного критерію покерного мистецтва, довелося організувати змагання зі змішаних видів покеру - H.O.R.S.E. Сам формат їхнього проведення виключає перемогу випадкового аматора. Саме в цей незвичайний рік було вирішено ввести в Зал Слави настільки нестандартну людини, як Боббі Болдуін.

Баррі Энфилд Джонсон (Berry Johnston), чемпіон WSOP 1986 року, учасник приблизно тридцяти "Великих ігор", причому в 26 з них виходив у плюсовий баланс. Спеціалізуючись на кеш іграх, проте може похвастатися чотирма золотими браслетами. Представник "старої школи" покеру, обожнює гру на високих ставках, часто виступає разом і проти Дойла Брансона. Загальна сума призових Баррі Джонсона перевалила за три з половиною мільйона.

Кренделл "Dandy" Аддінгтон (Crandell Addington «Dandy») - той ще крендель! Завжди бездоганний зовнішній вигляд, завжди витончена манера гри, завжди гордовитий сарказм над тими що проиграли й іронія над власним переможцем. Правда, останніх було дуже небагато. Містер Аддингтон стояв у самих джерел зародження Чемпіонатів WSOP, сім разів входив до числа учасників фінального стола "Великої гри", двічі був другим, програвши Моссу в 74 - ом і Болдуіну 78-ому. Шануючи саме безлімітний Холдем, Кренделл Аддінгтон більше змагався із самим собою, чим із суперниками - не дивно, адже в мільйонерів можуть бути свої хоббі! А мільйонером "Dandy" став давним-давно...

Джек Бініон (Jack Binion), син Бенні Беніона, спадкоємець його справи і його любові до покеру. Приймав активну участь в організації чемпіонатів WSOP, з 26 років займав найвищі  адміністративні пости в казино батька. Продаж Джеком своєї частки "Binion’s Horseshoe" власній сестрі зізнається експертами основною причиною банкрутства казино в 2004 році. Навіть втративши права на бренд "Horseshoe" на території штату Невада, саме Джеку належить заслуга в продовженні покерних чемпіонатів уже під патронажем нових хазяїв батьківського казино - компанії "Harrah's Entertainment". Як один із самих талановитих організаторів покеру, у тім же 2005 року включений у Зал слави.

Біллі Бакстер (Billy Baxter), власник семи золотих браслетів і відданої прихильності одного виду покеру - всі свої регалії WSOP Біллі одержав в іграх по Лоуболу. Маючи покерний стаж понад напівстоліття, заробив за картковим столом більше 2.000.000$. Прославився не тільки багаторічною висококласною грою, але й успішним судовим позовом проти Американського департаменту по внутрішньому оподатковуванню. У нашумілому судовому процесі Бакстер і його адвокати зуміли довести, що для професійних покерних гравців процес гри є роботою (а стало бути, і головним джерелом доходу), а зовсім не розвагою. Завдяки цій справі, а також специфіці судової системи США, де одна справа служить своєрідним "маяком" для подібних з ним інших юридичних випадків, оподатковування для покерних професіоналів було знижено, причому досить істотно. Розповідають, що Дойл Брансон при зустрічі з Бакстером заявив: "Дон Корлеоне недарма бачив майбутнє за адвокатами, а не за гангстерами! Жаль, що про тебе він нічого не знав!"

Ті Джей Клотье (T. J. Cloutier), кавалер шести золотих браслетів і переможець 50 або 60 турнірів в усьому світі - він  і сам не знає точного числа своїх перемог. Більше 20 років грав скоріше для розваги, лише в 1976 році перейшов у професіонали, уже напрацювавши колосальний досвід. Подібно Дойлу Брансону, залишив професійний спорт (американський футбол) після травми, несумісної з подальшою кар'єрою. Двічі фінішував другим у чемпіонатах WSOP - в 1985 і 2000 роках. Написав кілька книг про покер і про покер, найбільше  на світі мріє "Перемогти у Великій грі йрозігнати  акторів з покерних столів!"

Барбара Энрайт (Barbara Enrіght), перша й дотепер єдина жінка в Залі Слави, має три золоті браслета, тричі виходила у фінал "Великої гри". Їй було сутужніше всіх з діючих членів Залу довести своє право на причетність до терміна "великий гравець". Звичайно, Америка - країна політкорректная, але покер досить консервативний. І якщо у відкриту Барбарі ніхто й не говорив про призначення жінки скоріше до кухні й білизни, чим до карт і ставок, то на зневажливі погляди й гордовитий шепоток цензура не діє! Виходити на гру під вантажем такого психологічного тиску, так ще із кращими професіоналами сучасності, так ще й перемагати їх - гідно замилування! Барбара Энрайт - жіноча особа покерної майстерності!

Філ Хельмут (Phil Hellmuth), покерний "Брат", абсолютний світовий рекордсмен по кількості виграних золотих браслетів - 11. Наймолодший  переможець чемпіонату WSOP (24 роки!), самий талановитий з юних дарувань, самий примхливих і скандальний з талановитих гравців. Одержав не менш 50 перемог у різних покерних турнірах, спеціалізується саме на Техаському Холдеме. Доларовим еквівалентом всіх його перемог є сума порядку десяти мільйонів! Хоче стати найбільшим гравцем у покер за всю його історію - для суспільства. Сам себе Фил Хельмут таким уже давно вважає...

Генрі Оренштейн (Henry Orenstein), людина дивної долі із самими крутими віражами. Хлопчиськом пережив холокост, і немов вирішив умістити у своє життя ще трохи - за тих єврейських хлопчиків, яким не вдалося уникнути газових камер фашизму. Переїхавши в Америку, став успішним винахідником в області індустрії іграшок і телекомунікацій, автор більше сотні впроваджених патентів. Саме Оренштейну потрібно сказати "Спасибі!" за популярність телевізійних покерних трансляций (а виходить, і за онлайновий покер!) - адже це в його світлу голову прийшла ідея вмонтувати в покерні столи міні-камери для розуміння глядачами карточного розкладу гри! Покерний бум багато в чому відбувся завдяки цьому революційному винаходу.

По власному вираженню Оренштейна, "За покерний стіл я підсів випадково - телекамеру встановити. Так так із-за нього й не встав..." Будучи людиною уже досить зрілою і цілком забезпеченною, Генрі Оренштейн зумів стати і чудовим гравцем. В 1996 році одержав свою першу перемогу в турнірі по семикарточному Стаді. У Зал Слави зарахований за сумарні досягнення, як популяризації покеру, так і властиво ігрові.

Дьюі Томко (Dewey Tomko) - почав ігрову покерну кар'єру у віці 16 років, причому із благими цілями - фінансувати власне навчання. Людина незвичайної цілеспрямованості, сполучав гру й роботу вихователем у дитячому садку - і  дорікань до нього не було. Усвідомивши перспективу свого ігрового таланту, зароблені покером кошти прийнявся вкладати в підвищення власної майстерності. З 1974 року учасник кожної "Великої Гри", двічі з інтервалом в 20 років (в 1982 і 2001 році) був другим на цій головній покерній події року. Успішно виступає в турнірах WSOP і WPT, сума зароблених призових Дьюи Томко перевалила за п'ять мільйонів доларів.

Майкл Секстон (Mike Sexton), "Посол покеру", входить у першу десятку світових гравців по кількості виграних у турнірах грошей, справжній фанат своєї улюбленої гри. Один з піонерів покеру, відрізняється нереальною щедрістю - дуже часто жертвує на добродійність значні суми від своїх призових (до 50 %!). Саме з його ініціативи організований турнір WSOP з повним перерахуванням виграшного фонду в допомогу неблагополучних країн Африки. Саме з його голосом як талановитого коментатора асоціюється WPT. Має у своєму активі золотий браслет і близько 4.000.000$ призових, а сама головне - безумовна повага всієї покерної громадськості, у тому числі діючих учасників Залу Слави!

Ден Харрінгтон (Dan Harrington), переможець "Великої гри" 1995 року, власник двох браслетів WSOP, консерватор за покерним столом - зате з дуже ефективним результатом! Одержав вище юридичне навчання, довгий час захоплювався шахами й нардами (виграв кубок світу по нардах в 1981 році!) Перемкнувшись на покер, Ден Харрінгтон цілих 4 роки вчиться грати, і лише в 1986 році вперше бере участь у турнірі. Через рік він уже шостий у фіналі "Великої гри"! Головним покерним захопленням Дэна є саме Техаський Холдем - як у лімітному, так і в безлімітному варіанті. Дуже тонко почуває гру й моменти домінування в ній, неперевершений майстер виходу із програних партій. Успішний бізнесмен, власник ріелтерской компанії. Автор чотирьох книг про покер, які вважаються життєво необхідними для кожного гравця. Своїм девізом уважає фразу "Для успішної гри в покер уважність і постійний аналіз ситуації важливіше математичних талантів".

Эрік Сейдел (Erik Seidel)  - останній із включених у Зал гравців, хазяїн восьми золотих браслетів, причому в самих різних дисциплінах - у Холдемі, Омахі й Лоуболу. Демонструючи стабільно високі результати протягом  останніх 25 років ігрової кар'єри, на рівні протистояв знаменитому Джонні Чену у фіналі 1988 року, був четвертим у чемпіонаті WOSP 1999, два роки підряд посідав другі місця в турнірі Aussie Millions, що вважається відкритим чемпіонатом Австралії. Має титули як WOSP, так і WPT, що досить рідко навіть у середовищі крутих професіоналів.

І накінець хочеться розповісти ще про одну людину. Його немає в Залі Покерно] Слави. Більше того, його немає й у списку офіційних кандидатів на це високе звання. Але знаменитий він тим, що став першим росіянином, що домігся права носіння золотого браслета WOSP за перемогу в Омаха Хай-Лоу 2007 року. Це - Олександр Кравченко, учасник фінального столу "Великої Гри" того ж 2007 року, що став четвертим у цій головній світовій події покеру. Йому було складніше всіх з наших співвітчизників увійти в еліту покеру, адже він ішов першим.

І от уже в наступному році нинішній з WOSP Эрік Сейдел програє австралійський турнір не кому-небудь, а росіянинові Олександрові Костріцину! Іван Демідов виходить у фінал "Великої гри" і займає в ньому друге місце! Особиста завзятість, твердість волі, гнучкість тренованого розрахунку, небагато удачі - і з перемоги на найвищому  рівні стають реальні, була б фішка й стілець...
 
     
Інтернет магазин — новинки
 
 
Гральні карти казино Treasure Island
Гральні карти казино Treasure Island
6.99 $
178.25 грн
 
     
 
 
Покерний набір на 200 фішок "Техаський холдем"
Покерний набір на 200 фішок "Техаський холдем"
24.99 $
637.25 грн
 
     
 
 
Казино Las Vegas Club реальная фишка с номиналом 1 доллар
Казино Las Vegas Club реальная фишка с номиналом 1 доллар
6.99 $
178.25 грн
 
     
Опубликовать в twitter.com



Довідник
2019-05-27
2018-12-12
2018-10-22
2018-10-02
2018-10-02
  • Контакти
  • lifecell+38 093 0000 288
  • kyivstar+38 098 0000 288
  • mts+38 099 0000 288
  • viber+38 067 0000 288
© 2009— 2019 NashPoker.Net Підтримка: Студія Трек